Собака блює і одночасно має розлад шлунку — ситуація неприємна, але доволі поширена. У більшості випадків це не смертельно, хоча власники часто панікують і мчать до клініки посеред ночі без особливої потреби. А буває навпаки — чекають “само пройде”, хоча стан тварини вже критичний.
Різниця між “почекати вдома” і “негайно до лікаря” залежить від кількох факторів: віку пса, тривалості симптомів, наявності крові у виділеннях, загального стану. Розберемо детально, як діяти.
Чому у собаки може одночасно бути блювота і понос
Шлунково-кишковий тракт у собак реагує на подразники набагато швидше, ніж у людини. З’їв щось із землі на прогулянці, перебрав жирної їжі зі столу, різко змінили корм — і організм включає захисну реакцію: виводить все, що вважає загрозою, обома можливими шляхами.
Найпоширеніші причини:
- харчова помилка — з’їв протухле, не своє, надто жирне;
- різка зміна раціону без переходу;
- стрес (переїзд, нова людина в домі, поїздка в машині);
- глисти або блохи, особливо у щенят;
- вірусні інфекції — парвовірусний ентерит, коронавірус;
- отруєння побутовою хімією, рослинами, ліками;
- сторонній предмет у кишечнику;
- панкреатит;
- ниркова або печінкова недостатність (частіше у старших собак).
Іноді причина банальна — з’їла траву на вулиці, бо в неї щось смикнуло у шлунку, і природньо очистилась. У такому разі одноразова блювота і трохи рідкий стілець — це нормально, тварина сама себе “полагодила”.
Коли можна впоратись вдома
Якщо собака в цілому бадьора, п’є воду, у неї немає температури і виділення без крові — швидше за все, це легке розладнення шлунку, яке пройде за добу-дві.
Що робити:
Голодна пауза. Перші 12-24 години не давайте їжу взагалі. Шлунку потрібен відпочинок. Вода залишається доступною постійно, невеликими порціями, щоб не провокувати нову блювоту.
Відновлення водного балансу. Якщо пес відмовляється пити самостійно, можна давати воду шприцом без голки по кілька мілілітрів кожні 15-20 хвилин. Зневоднення — головна небезпека при одночасному поносі й блювоті, а не самі симптоми.
Легкий вихід із голодування. Через добу пропонуйте невеликі порції відвареної курячої грудки без шкіри і кісток разом з рисом. Пропорція приблизно 1:2 (м’ясо до рису). Годуйте маленькими порціями, 4-5 разів на день замість звичних двох.
Поступове повернення до звичного корму. Протягом 3-5 днів змішуйте легку їжу зі звичним раціоном у зростаючій пропорції, поки собака повністю не перейде на свій корм.
Деякі власники дають ентеросгель або смекту — вони безпечні для собак і допомагають при легких отруєннях. А от людські препарати від діареї типу лоперамиду краще не давати без консультації з ветеринаром — дозування суттєво відрізняється, і для деяких порід (колі, шелті та їх мікси) такі препарати взагалі протипоказані через генетичну чутливість.
Симптоми, які означають “негайно до ветеринара”
Ось тут зволікати не варто, навіть якщо на дворі ніч і клініка чергова:
- кров у блювотних масах або калі (яскраво-червона або чорна, схожа на кавову гущу);
- температура вище 39.5°C або нижче 37.5°C;
- собака не встає, дуже слабка, не реагує на оточення;
- живіт твердий, роздутий, болючий при дотику;
- блювота і понос тривають більше доби без покращення;
- щеня до 4 місяців з такими симптомами — у них зневоднення настає набагато швидше;
- ви знаєте або підозрюєте, що собака з’їла щось токсичне;
- часті позиви до блювоти без результату (може бути завороток шлунку — це вже екстрена хірургія).
Особливо уважно ставтесь до щенят і собак похилого віку. У маленького організму запасу міцності менше, зневоднення розвивається за години, а не дні. Стара собака з супутніми хворобами (нирки, серце, діабет) теж у групі ризику — навіть легкий розлад може дати серйозне ускладнення.
Про зневоднення окремо
Зневоднення — це те, що реально загрожує життю при одночасному поносі й блювоті. Перевірити стан можна простим способом: візьміть шкіру на холці собаки, легко потягніть і відпустіть. У здорової тварини шкіра миттєво повертається на місце. Якщо повертається повільно або залишається складкою — це вже ознака зневоднення, і потрібна допомога ветеринара, можливо з крапельницею.
Ще одна ознака — сухі, липкі десна. У нормі вони вологі й рожеві. При зневодненні стають бліді і сухуваті на дотик.
Що не варто робити
Не давайте людські протиблювотні або протидіарейні препарати без призначення ветеринара — багато з них токсичні для собак у звичайному людському дозуванні.
Не годуйте молоком — у більшості дорослих собак лактозна непереносимість, і молоко тільки посилить розлад.
Не примушуйте їсти, якщо пес відмовляється. Організм сам сигналізує, коли готовий до їжі.
Не ігноруйте повторні епізоди. Якщо блювота і понос повертаються кожні кілька тижнів — це вже не випадковість, а сигнал сходити на діагностику: аналіз крові, УЗД, можливо ендоскопію.
Профілактика на майбутнє
Переходьте на новий корм поступово, протягом 7-10 днів, змішуючи старий і новий у зростаючій пропорції нового.
Тримайте побутову хімію, ліки і токсичні для собак рослини (наприклад, лілії, азалії) поза зоною доступу.
Регулярно обробляйте від глистів і зовнішніх паразитів — раз на 3 місяці для більшості дорослих собак, частіше для щенят.
Не дозволяйте підбирати щось на вулиці — простіше відпрацювати команду “фу” ще зі щенячого віку, ніж потім лікувати наслідки чергового смітникового бенкету.
І головне — ведіть щеплення за графіком. Парвовірусний ентерит, одна з найнебезпечніших причин блювоти і поносу у молодих собак, майже завжди попереджується вакцинацією.
Одночасний понос і блювота у собаки — це сигнал організму, а не окрема хвороба сама по собі. Іноді причина дрібна і зникає сама за добу. Іноді за цим стоїть щось серйозніше, і тут вже рахунок йде на години. Головне правило просте: слідкуйте за загальним станом тварини, контролюйте зневоднення і не соромтесь дзвонити ветеринару за консультацією навіть якщо не впевнені, чи це справді екстрена ситуація. Краще зайвий раз перепитати, ніж пропустити момент, коли допомога ще була б простою.