Собака тягне з тротуару щось підозріле, ви смикаєте повідець, а вона вже проковтнула. Знайома ситуація? Це називається копрофагія… ні, вибачте, це просто підбирання їжі, або як кажуть кінологи — “пастьба”. І це одна з найнебезпечніших звичок, яку взагалі може мати пес.
Проблема не тільки в тому, що з’їдена гидота може викликати розлад шлунку. На вулицях трапляється отрута для щурів, зіпсуті продукти, кістки, які розколюються і травмують стравохід, а в деяких районах — навіть навмисно розкидані отруєні приманки. Тому відучити собаку від цієї звички — не примха господаря, а питання виживання тварини.
Чому собаки взагалі це роблять
Спочатку варто зрозуміти причину, бо без цього дресирування буде схоже на боротьбу з вітряками.
Пес підбирає їжу з кількох причин:
- Інстинкт падальника. Дикі предки собак виживали саме завдяки здатності з’їдати все, що потрапляло під ніс. Ця програма нікуди не поділась за тисячі років одомашнення.
- Нестача поживних речовин. Іноді собака їсть землю чи траву, бо організму чогось бракує — мінералів, вітамінів.
- Нудьга або стрес. Собаки, яких мало вигулюють або які сидять весь день на самоті, часто компенсують це обнюхуванням і підбиранням усього підряд.
- Просто смачно. Хоч би що там валялось — недоїдений хот-дог, кістка з сміттєвого баку — для собаки це delicacy найвищого гатунку.
- Навчений досвід. Якщо раніше підбирання їжі призводило до приємного результату (собака з’їла і нічого не сталось), вона продовжує так робити.
Розуміння мотивації допомагає вибрати правильний підхід. Голодний пес і пес, який просто шукає розваги на прогулянці — це два різні випадки, і методи роботи з ними трохи відрізняються.
Базова команда “Фу” або “Не можна”
Це фундамент, без якого далі рухатись немає сенсу. Команда повинна означати категоричну заборону, а не просте прохання.
Тренування починають вдома, в спокійній обстановці, без відволікаючих факторів. Кладете на підлогу шматочок ласощів, собака тягнеться — говорите чітке “Фу!” різким, але не крикливим тоном. Якщо пес все ж хапає їжу — забираєте її рукою (без агресії, просто виймаєте), повторюєте команду.
Коли собака навчиться ігнорувати ласощі на підлозі і чекати вашого дозволу — переходьте на вулицю. Там складніше, бо запахів і спокус в рази більше. Але принцип той самий: побачили, що собака цікавиться чимось на землі — команда, коротке смикання повідцем (не ривок, а саме контрольований сигнал), похвала за слухняність.
Важливо: команду треба відпрацьовувати систематично, щодня, а не раз на тиждень коли є настрій. Собаки вчаться через повторення, і тут магії не буде.
Метод “залишеної приманки”
Дуже дієвий спосіб для собак, які вже мають стійку звичку хапати все підряд.
Суть проста: розкладаєте на землі (у дворі чи на тихій вулиці) кілька шматочків їжі, які виглядають привабливо, але собаці на повідці. Йдете на прогулянку і чекаєте моменту, коли пес їх помітить.
В момент, коли собака тягнеться до приманки — різке “Фу” і легкий ривок повідцем в сторону. Одразу після цього — команда “Сидіти” або “Поруч”, і щедра похвала та справжнє частування з рук, яке набагато смачніше того, що лежить на землі.
Повторювати цю вправу треба в різних місцях, з різними видами “приманок” — хлібом, шматочками м’яса, навіть кістками (якщо є впевненість що вони не гострі і не небезпечні). Мета — щоб собака зрозуміла: те, що на землі — табу, а те, що дає господар — завжди краще і безпечніше.
Використання намордника
Іноді без цього просто не обійтись, особливо якщо мова йде про породи з сильним харчовим інстинктом — лабрадори, бігли, таксики теж горазді на такі витівки.
Намордник типу “кошик” (basket muzzle) дозволяє собаці дихати, пити воду, навіть брати ласощі через прутики, але не дає підбирати щось з землі великими шматками. Це не покарання, а тимчасовий інструмент безпеки, поки триває основне навчання команд.
Головне — привчати до намордника поступово. Спочатку просто показуєте, даєте понюхати, кладете туди смаколик щоб собака сама тягнулась мордою всередину. Потім одягаєте на кілька хвилин вдома, поступово збільшуючи час. Якщо одразу нацупити намордник і вивести на вулицю — пес буде панікувати і намагатись його зняти лапами, що зведе всю користь нанівець.
Заняття та фізичне навантаження
Не дивно, але часто причина підбирання їжі криється не в голоді, а в надлишку вільної енергії.
Собака, яка добре набігалась, пограла в м’яч чи фризбі, психологічно втомлена після заняття — набагато менше цікавиться сторонніми запахами на прогулянці. Їй просто ліньки нахилятись за кожним папірцем.
Спробуйте перед прогулянкою, де плануєте займатись відучуванням, влаштувати активну гру вдома чи на майданчику хвилин 15-20. Різниця в поведінці буде помітна майже одразу.
Годування перед прогулянкою
Голодна собака набагато охочіше хапає все підряд — тут навіть коментувати нічого.
Якщо є можливість, годуйте пса за 30-40 хвилин до виходу на вулицю (не одразу перед прогулянкою, бо це шкідливо для травлення, особливо у великих порід через ризик завороту шлунку). Ситий пес спокійніший і менш схильний до пошукової поведінки навколо кожного сміттєвого баку.
Що робити, якщо собака вже щось з’їла
Навіть найдисциплінованіший пес іноді встигає щось схопити швидше, ніж ви зреагуєте. У таких випадках:
Спробуйте команду “Дай” або “Виплюнь” — якщо собака вже навчена цій команді, шанс що вона відпустить шматок ще в пащі, досить високий.
Якщо проковтнула — стежте за станом протягом наступних годин. З’явилась блювота, діарея, млявість, відмова від їжі — терміново до ветеринара. Особливо це критично, якщо є підозра на отруєння чи проковтування гострих предметів (кісток, скла).
Ніколи не бийте і не карайте фізично собаку за факт того, що вона вже з’їла — це вже сталось, покарання постфактум не навчить нічому, крім страху перед господарем.
Практичні дрібниці, які допомагають
Вибирайте маршрути прогулянок подалі від смітників та місць, де регулярно годують бездомних тварин — там завжди концентрація “спокус” зашкалює.
Тримайте повідець коротшим у місцях підвищеного ризику — біля контейнерів, ринків, парків де влаштовують пікніки.
Носіть з собою власні ласощі кращої якості, ніж те, що зазвичай валяється на вулиці — це дає альтернативу для швидкого перемикання уваги.
Якщо собака вже сильно зацікавилась чимось на землі, іноді простіше просто змінити напрямок руху і відвести увагу грою чи командою, ніж вступати в боротьбу за конкретний шматок.
—
Відучити собаку підбирати їжу з землі — процес не одного дня, і швидких чудодійних рецептів тут немає. Але системний підхід, поєднання базового дресирування, правильного режиму годування та фізичних навантажень дає результат майже завжди. Головне — терпіння і послідовність, бо собаки чудово відчувають, коли господар сам не впевнений у своїх вимогах.