Цуценя вчепилось зубами в палець — і от вже на руці червона смужка, а малий йоркширський терєр чи лабрадор дивиться на вас невинними очима, ніби нічого не сталося. Знайома ситуація? Майже кожен власник цуценяти проходить через цей етап. Головне — не панікувати і не карати тварину фізично, а спокійно і послідовно навчити її, що людська шкіра — не іграшка.
Чому цуценята взагалі кусаються
Це не вада характеру і не ознака агресії. Кусання — природна частина того, як щенята досліджують світ і спілкуються між собою. У гнізді вони гризуть братів і сестер, і якщо вкусили занадто сильно — той верещить і гра припиняється на мить. Так формується так зване “гальмування укусу” (bite inhibition) — щеня вчиться контролювати силу щелеп.
Проблема в тому, що коли цуценя потрапляє в новий дім, воно вже без “вчителів” у вигляді однопомітників. І людська шкіра набагато тонша за собачу шерсть — навіть легкий укус, який пес не помітив би на братові, для нас відчутний і навіть болючий.
До того ж у віці 2-6 місяців у собак прорізаються зуби, ясна свербять, і гризти щось — фізіологічна потреба. Тут вже не до виховання манер, тут треба знайти правильний вихід для цієї енергії.
Це минеться саме собою?
Частково — так. Більшість цуценят з віком кусаються менше, особливо якщо їх правильно соціалізувати і показати альтернативи. Але сподіватися, що все вирішиться без вашої участі, не варто. Якщо не займатися цим питанням зараз, доросла собака може зберегти звичку хапати за руки під час збудження — а це вже зовсім інша історія, особливо якщо мова про породу типу вівчарки чи мастифа.
Що робити: робочі методи
Імітуйте реакцію інших цуценят
Найпростіший і найбільш природний для собаки спосіб — коли ви граєте і цуценя вкусило занадто сильно, різко скрикніть “Ай!” високим голосом і одразу перестаньте рухати рукою. Зробіть паузу секунд на 10-15. Цуценя здивується — гра закінчилась саме тоді, коли воно захопилось найбільше. Через кілька повторень воно почне розуміти зв’язок.
Важливо: не кричіть на собаку і не смикайте руку різко назад — це часто провокує ще активнішу погоню, ніби ви граєте в “упіймай здобич”.
Переключайте увагу на іграшку
Тримайте поруч жувальну іграшку чи канат для перетягування. Щойно зуби торкаються шкіри — замінюйте руку на іграшку. Собака має зрозуміти: гризти можна це, а не пальці господаря.
У зоомагазинах зараз купа варіантів — гумові кільця, канати, спеціальні кістки з ароматом м’яса. У щенячий період варто мати кілька різних текстур під рукою, бо цуценя швидко втрачає інтерес до одного й того ж предмета.
Припиняйте гру повністю
Якщо скрик і перемикання на іграшку не спрацьовують — застосовуйте так званий “тайм-аут”. Встаньте, відвернетесь, вийдіть з кімнати на хвилину-дві. Цуценя залишається саме — і це для нього найгірше покарання, адже соціальна тварина не любить самотності.
Головне тут — послідовність. Якщо сьогодні ви граєте суворо, а завтра дозволяєте кусати, бо втомилися і не хочеться вставати — собака просто не зрозуміє правил.
Не провокуйте зайвий раз
Багато власників самі вчать цуценя кусати руки — граючись пальцями перед носом собаки, смикаючи рукавом чи шкарпеткою, які надіті на руку. Виглядає весело, поки цуценя маленьке. Але через пів року та ж сама поведінка з дорослим псом вагою 25 кілограмів вже не така кумедна.
Краще одразу привчати себе грати правильно: рухи іграшкою, а не голими руками, особливо з породами з сильним хапальним інстинктом — хаскі, бордер-коллі, стаффордширські тер’єри.
Помилки, яких варто уникати
- Фізичні покарання — ляпаси, стискання морди, притискання до підлоги. Це не вчить контролю укусу, а вчить боятися рук власника, що може призвести до агресії з переляку.
- Крик і різкі рухи — цуценя сприймає це як продовження гри, особливо породи з мисливським інстинктом.
- Непослідовність у правилах — сьогодні можна, завтра не можна.
- Ігнорування фізіологічної потреби гризти під час прорізування зубів. У цей період варто пропонувати охолоджені (не заморожені) гумові кільця — це заспокоює ясна.
- Занадто збудливі ігри перед сном чи прийомом їжі — перезбуджене цуценя гірше контролює себе і частіше кусається.
Соціалізація з іншими собаками теж допомагає
Якщо є можливість, водіть цуценя на майданчики для щенят або організовуйте контрольовані зустрічі з добре вихованими дорослими собаками. Інші пси, особливо дорослі та терплячі, чудово вчать молодняк межам — гарчання чи демонстративне ігнорування занадто активного щеняти працює краще за будь-яку людську методику.
Курси груп для цуценят (puppy classes) зараз є практично в кожному великому місті — Києві, Львові, Одесі, Харкові. Там кінологи не тільки навчають базовим командам, а й показують власникам, як правильно реагувати на небажану поведінку, включно з кусанням.
Скільки часу це займає
Тут все індивідуально. У деяких порід — наприклад, лабрадорів чи золотистих ретриверів — гальмування укусу формується швидше, за кілька тижнів послідовної роботи. У більш темпераментних і впертих порід, як джек-рассел-тер’єр чи хаскі, процес може розтягнутися на кілька місяців.
Зазвичай до 6-8 місяців, коли молочні зуби змінюються на постійні і фаза активного прорізування завершується, кусання значно слабшає саме по собі — за умови, що господар весь цей час діяв правильно.
Коли варто йти до кінолога
Якщо цуценя кусається не грайливо, а з ознаками справжньої агресії — гарчить, напружується, кусає до крові навіть при спокійному контакті — це вже привід звернутися до фахівця. Так само варто проконсультуватися, якщо стандартні методи не працюють протягом 2-3 місяців регулярної роботи.
Іноді причина криється не в поганому вихованні, а в стресі, страху чи навіть больових відчуттях (наприклад, проблеми з зубами чи яснами). У такому разі спершу варто показати собаку ветеринару, а вже потім працювати з поведінкою.
Відучити цуценя кусати руки — питання терпіння, а не якогось секретного прийому. Реагуйте однаково щоразу, пропонуйте альтернативу у вигляді іграшок, не провокуйте зайвий раз і дайте собаці час дорослішати. За кілька місяців послідовної роботи більшість власників забувають, що колись їхній улюбленець залишав на руках сліди від молочних зубів.